2.5.2.7 Александрійська наукова школа
Александрію заснував Олександр Македонський у дельті Нілу, на місці рибальського селища. Александрія стала згодом не тільки найбільшим торговельним, ремісничим, політичним, але й культурним і науковим центром Сходу. Гордістю Алексан-дрії була знаменита бібліотека, заснована в середині III ст. до н.е.; вона нараховувала понад 700 тис. папірусних сувоїв, які вміщували всі найвідоміші твори античної епохи. Александрійська бібліотека була частиною Музею (храму муз), в якому розмішувалися астрономічна обсерваторія, зоологічний і ботанічний сади, приміщення для перебування й роботи вчених, що приїжджали сюди з різних країн.
Біля витоків Александрійської математичної школи стояв великий математик давнини, педагог і систематизатор математичних наук Евклід. Про особистість Евклі-да нам відомо дуже мало. Жив він в останній чверті IV — першій чверті III ст. до н.е.
Навчався в Афінах, потім переїхав в Александрію. У своїй основній праці "Начала", що складалася із 13 книг, Евклід виклав усі досягнення давньогрецької математики в систематизованій аксіоматичній формі. Сюди входили геометрія на площині, теорія відношень Евдокса, теорія цілих і раціональних чисел, властивості квадратичних ірраціональностей, основи стереометрії, метод виключень Евдокса. Евклід довів теореми, що стосуються площі круга й об'єму кулі й ін. Розглянув властивості п'яти правильних багатогранників, в яких Платон вбачав ідеальні геометричні образи, що виражають основні структурні взаємозв'язки Космосу. Виклад математичних знань мав дедуктивний характер, теорії виводилися з невелико! кількості аксіом.
Універсальною вченістю виділявся Ератосфен, роботи якого були присвячені не тільки математиці, але й астрономії, географії, історії, філософії і філології. Особливо відомі його роботи з визначення розмірів земної кулі, з географії. У математиці Ератосфен відомий своїми дослідженнями цілочисельних пропорцій, відкриттям "решітки Ератосфен а" (способів виділення простих чисел з будь-якого кінцевого числа непарних чисел, починаючи із трьох).
В Александрійській школі працював Нікомед, відомий відкриттям алгебраїчної кривої конхоїди (у полярних координатах ця крива має вигляд р=А + В cosa), яку він застосовував для розв'язування задач подвоєння куба й трисекції кута.
Найвизначнішим математиком давнини був Аполлоній Перзький. У своєму головному творі "Конічні перетини" він обгрунтував теорію конічних перетинів у такій вичерпній формі, що ніхто з наступних математиків (аж до Нового часу) до неї так і не зміг нічого додати. Аполлоній Перзький безпосередньо підійшов до основ аналітичної і навіть проективної геометрії. Він розробив завершену теорію кривих другого порядку, у тому числі еліпса. Учений запропонував метод опису нерівномірних періодичних рухів як результат додавання більш простих рівномірних кругових рухів. Це стало найважливішою передумовою для створення геоцентричної системи К. Птолемея.
В Александрійській школі починав свій творчий шлях і Архімед (6л. 287-212 pp. до н.е.). Саме тут він сформувався як математик. Повернувшись у Сиракузи, Архімед продовжував підтримувати тісні зв'язки з александрійськими математиками. Архімеду належить важливий внесок у математику, механіку й практичну механіку, а також фізику й астрономію. У математиці він створив методи обчислення площ і об'ємів тіл, був близький до відкриття інтегрального числення. Обґрунтував геометричне вирішення кубічного рівняння, відкрив криву, яка дістала назву "спіралі Архімеда".
Довів, що значення числа я знаходиться між , а також установив, що об'єм сфери, напівсфери й циліндра одного діаметра із висотою, що дорівнює діаметру, відносяться як 1: 2 :3. Визначив квадратуру параболи й еліпса. При вимірюваннях довжини кола вперше обчислив похибки.
У своїх дослідженнях в галузі механіки Архімед розвивав теорію простих машин. Він увів поняття центру ваги, теоретично довів закон простого важеля, створив основи статики й гідростатики. У гідростатиці відкрив закон, що носить його ім'я, і теоретично довів його. В астрономії визначив величину верхньої межі видимого діаметра Сонця 33', що є близькою до справжнього значення (31'59").
У галузі практичної механіки винайшов Архімедів гвинт для подавання води, сферу — прилад для відтворення небесних явищ, багато різних вантажопіднімальних і бойових машин. Архімед — засновник теоретичної статики й гідростатики.
Розвиток механіки в епоху еллінізму пов'язаний насамперед з ім'ям Герона Александрійського, відомого також як Герон-механік. Про період життя й діяльності цього вченого точних відомостей не збереглося (бл. І—II ст. до н.е.).
Головний твір Герона "Механіка" зберігся тільки в арабському перекладі сирійця Кости Ібн Луки, який жив наприкінці IX — на початку X ст. У "Механіці" досліджується передавання руху за допомогою зчеплених кругів, додавання рухів за правилом паралелограма, розподіл навантаження між опорами, визначається центр ваги. Як вказує Герон, він виклав зміст "Книги опор" Архімеда, яка, на жаль, не дійшла до нас. Наводиться опис простих машин: важеля, коловорота, клина, гвинта й блока; з'єднання важеля, блока, коловорота й гвинта. У цій книзі даються відповіді на 17 питань стосовно практичного застосування простих машин, а також визначаються центри ваги різних фігур. Описані також різні конструкції пристроїв для піднімання вантажів і пресів, заснованих на комбінаціях простих машин.
Герону належать також три трактати з прикладної механіки: "Пневматика" — про механізми, що приводяться в дію стисненим повітрям або парою, "Про автомати" — про конструкцію самрдіючих приладів і "Білопоїка" — про конструкції луків, катапульт та інших видів зброї.
Герон написав кілька робіт з математики, зокрема, запропонував вираз для визначення площі трикутника через його сторони a, b і с:
S= ,
де . Це співвідношення носить назву формули Герона.
Представником Александрійської школи був і римський архітектор, механік, учений-енциклопедист Марко Полліон Вітрувій. Час життя Вітрувія відносять до другої половини І ст. до н.е. Одержав домашню освіту. Вітрувій був будівельником-практиком. Його трактат "Про архітектуру" складається з 10 книг. Основний зміст 9 книг стосується архітектури. Десята книга трактату повністю присвячена механіці й містить, головним чином, опис різних механізмів для підняття вантажів, а також практичні правила й будівельні рецепти. Загальний дух системи Вітрувія енциклопедичний. Вітрувій нічого не створив нового, та й за своїм основним задумом навряд чи він хотів це зробити. Він зібрав і в легкій, зрозумілій формі виклав суму архітектурно-технічних знань, які створили греки й римляни протягом століть. Це дуже спостережливий і уважний оглядач. Імовірно, він вивчив усе, що було на той час в галузі архітектури, — принаймні, він посилається на велику кількість авторів і творів, про яких ми нічого не знаємо. У свою чергу, Вітрувій вимагає від архітектора-фахівця повного енциклопедизму. Це знання письма, малювання, математики, оптики, геометрії, історії, філософії (фізики й етики), музики, медицини, юриспруденції, астрономії. Вітрувій цамагався довести необхідність цих знань. Усі ці знання, звичайно, не можна набути відразу, тому й архітектором не можна стати відразу. Однак наполегливе навчання з молодих років цілком може забезпечити енциклопедичні знання. Архітектор не зобов'язаний бути настільки ж компетентним у всіх цих галузях, як відповідний фахівець, але він не може бути невігласом у цих науках і мистецтвах. Слід зазначити, що від епохи Відродження і аж до кінця XVIII ст. вплив Вітрувія на європейську архітектуру був величезним.
- Розділ 1. Природознавство, наука, науковий метод, пізнання і його структура
- 1.1 Що таке природознавство. Види природничих наук, предмет та мета вивчення. Класифікація методів наукового пізнання
- 1.2 Загальнонаукові методи емпіричного пізнання
- 1.2.1 Спостереження
- 1.2.2 Експеримент
- 1.2.3 Вимірювання
- 1.3 Загальнонаукові методи теоретичного пізнання
- 1.3.1 Абстрагування. Сходження від абстрактного до конкретного
- 1.3.2 Ідеалізація. Уявний експеримент
- 1.3.3 Формалізація. Мова науки
- 1.3.4 Індукція та дедукція
- 1.4 Загальнонаукові методи, що застосовуються на емпіричному й теоретичному рівнях пізнання
- 1.4.1 Аналіз і синтез
- 1.4.2 Аналогія та моделювання
- Розділ 2. Зародження, становлення й і розвиток природознавства
- 2.1 Зародження й розвиток наукових знань у стародавньому світі
- 2.1.1 Нагромадження раціональних знань у первісну епоху (від неандертальця до homo sapiens)
- 2.1.1.1 Повсякденне, стихійно-емпіричне знання
- 2.1.1.2 Зародження рахунку
- 2.1.1.3 Астрономічні знання та календар
- 2.1.2 Міфологія
- 2.2 Становлення цивілізації
- 2.2.1 Історичні передумови виникнення цивілізації
- 2.2.2 Неолітична революція
- 2.2.2.1 Основні передумови
- 2.2.2.2 Перехід від привласнюючої економіки до відтворюючої (продуктивної")
- 2.2.3 Металургія
- 2.2.4 Розвиток гірничої справи та видобування корисних копалин
- 2.2.5 Розвиток домашніх промислів і становлення ремесла
- 2.2.6 Еволюція суспільної свідомості. Раціональні знання
- 2.2.6.1 Астрономія та календар
- 2.2.6.2 Математичні знання
- 2.2.6.3 Біологія та медицина
- 2.2.6.4 Географія та картографія
- 2.2.7 Виникнення та становлення обміну
- 2.2.8 Поділ праці
- 2.2.9 Розвиток духовної культури
- 2.2.10 Становлення писемності
- 2.2.10.1 Вихідні відомості
- 2.2.10.2 Розвиток піктографії
- 2.3 Географія та основні характеристики цивілізацій стародавнього сходу
- 2.3.1 Давньоєгипетські держави
- 2.3.2 Держави Межиріччя
- 2.3.3 Мала Азія
- 2.3.4 Східне Середземномор'я
- 2.3.5 Середня Азія та Іран
- 2.3.6 Перші держави в Індії
- 2.3.7 Стародавній Китай
- 2.3.8 Культура давньосхідних цивілізацій
- 2.3.9 Від міфу до науки
- 2.3.10 Астрономічні знання стародавнього Єгипту й Межиріччя
- 2.3.11 Вавилонська математика та її застосування у фізиці
- .4 Давні цивілізації Європи
- 2.4.1 Мінойська цивілізація
- 2.4.2 Ахейська (мікенська) цивілізація
- 2.4.3 Греція "гомерівського" періоду
- 2.5 Філософія і наука античного світу
- 2.5.1 Формування й розвиток античної цивілізації
- 2.5.2 Від "дитячості" Гомера до атомістики Демокріта
- 2.5.2.1 Філософія та поезія Гомера
- 2.5.2.2 Мислителі мілетської школи
- 2.5.2.3 Загальна характеристика піфагоризму
- 2.5.2.4 Філософське вчення елеатів
- 2.5.2.5 Античний атомізм
- 2.5.2.6 Учення Арістотеля
- 2.5.2.7 Александрійська наукова школа
- 2.5.2.8 Геоцентрична система Птолемея
- 2.5.2.9 Спад у розвитку античної науки
- 2.6 Наука середніх віків
- 2.6.1 Основна характеристика епохи середньовіччя
- 2.6.2 Наука на середньовічному сході
- 2.6.3 Наука в середньовічній Європі
- 2.6.4 Висновок
- 2.7 Природознавство в епоху Відродження
- 2.7.1 Основна характеристика епохи Відродження
- 2.7.2 Філософія епохи відродження
- 2.7.3 Кінематична статика
- 2.7.3.1 Леонардо да Вінчі
- 2.7.3.2 Тарталья і Кардано
- 2.7.4 Геометрична статика
- 2.7.4.1 Убальдо дель Монте
- 2.7.4.2 Джованні Баттиста Бенедетті
- 2.7.4.3 Сімон Стевін
- 2.7.5 Кінематика
- 2.7.5.1 Основні передумови геліоцентризму
- 2.7.5.2 М. Коперник і його геліоцентрична система світу
- 2.7.5.3 Нова космологія
- 2.7.6 Джордано Бруно: світоглядні висновки з коперниканізму
- 2.7.7 Відкриття законів руху планет
- 2.7.7.1 Життя, присвячене служінню Урани
- 2.7.7.2 Йоганн Кеплер
- 2.8 Виникнення класичної механіки
- 2.8.1 Механіка г. Галілея
- 2.8.2 Картезіанська фізика
- 2.8.2.1 Декартівська концепція вихорів
- 2.8.2.2 Учення про речовину й теплоту
- 2.8.2.3 Космогонія
- 2.8.3 Ньютонівська революція
- 2.8.3.1 Ньютон і його час
- 2.8.3.2 "Математичні начала натуральної філософії" і їх структура
- 2.8.3.3 Закон всесвітнього тяжіння
- 2.8.3.4 Математичне узагальнення
- 2.8.3.5 Ньютонівська оптика
- 2.8.3.6 Атомістичні погляди Ньютона
- 2.8.3.7 Учення Ньютона про ефір
- .8.3.8 Ньютонівська Ідея дальньої дії
- 2.8.3.9 Простір, час, рух
- 2.9 Від геометричного методу до аналітичної механіки
- 2.9.1 Принцип найменшої дії
- 2.9.2 Принцип Даламбера
- 2.9.3 Аналітична механіка матеріальної точки й динаміка твердого тіла Ейлера
- 2.9.4 Аналітична механіка системи матеріальних точок і тіл Лагранжа
- 2.9.5 Розвиток аналітичної механіки
- 2.9.5.1 Принцип Гамільтона
- 2.9.5.2 К. Г. Якобі
- 2.9.5.3 М. В. Остроградський
- 2.9.5.4 Немеханічне трактування принципу найменшої дії Гельмгольца
- 2.9.5.5 Принцип найменшого примусу Гаусса
- 2.9.5.6 "Механіка без сили" Герца
- 2.10 Виникнення й розвиток електродинаміки
- 2.10.1Перетворення електрики на магнетизм
- 2.10.2 Перетворення магнетизму на електрику
- 2.10.3 Ідея поля
- 2.10.3.1 Фізичне поле Фарадея
- 2.10.3.2 Дві основи теорії поля
- 2.10.4 Теорія електромагнітного поля Максвелла
- 2.10.4.1 Основні передумови
- 2.10.4.2 Струм зміщення
- 2.10.4.3 Реальність поля
- 2.10.4.4 Поле та ефір
- 2.11 Основні досягнення природознавства XIX століття
- Розділ з. Сучасна фізична картина світу
- 3.1 Простір і час
- 3.1.1 Загальні зауваження
- 3.1.2 Основні концепції простору й часу
- 3.1.3 Поняття простору й часу у філософії і природознавстві xvi11 -XIX століть
- 3.1.4 Розвиток уявлень про простір і час у XX столітті
- 3.2 Теорія відносності
- 3.2.1 Загальні зауваження
- 3.2.2 Абсолютно чи відносно?
- 3.2.3 Експеримент Майкельсона-Морлі
- 3.2.4 Спеціальна теорія відносності (частина і)
- 3.2.5 Спеціальна теорія відносності (частина II)
- 3.2.6 Принцип еквівалентності
- 3.2.7 Загальна теорія відносності
- 3.3 Закон збереження енергії в макроскопічних процесах
- 3.3.1 Робота в механіці, закон збереження та перетворення енергії в механіці
- 3.3.2 Перший закон термодинаміки
- 3.4 Другий закон термодинаміки та принцип зростання ентропії
- 3.4.1 Другий закон термодинаміки
- 3.4.2 Ідеальний цикл Карно
- 3.4.3 Поняття ентропії
- 3.4.4 Ентропія та імовірність
- 3.4.5 Порядок і хаос. Стріла часу
- 3.4.6 Проблема теплової смерті всесвіту. Флуктаційна гіпотеза Больцмана
- 3.4.7 Синергетика. Народження порядку з хаосу
- 3.5 Квантова механіка
- 3.5.1 Гіпотеза про кванти
- 3.5.2 Фотони
- 3.5.3 Планетарний атом
- 3.5.4 Гіпотеза де Бройля. "Хвилі матерії"
- 3.5.5 Співвідношення невизначеностей
- 3.5.6 Хвильова функція. Хвилі імовірності. Образ атома
- 3.5.7 Причинність класична і причинність квантова
- 3.5.8 Принцип додатковості
- 3.6 Світ елементарних частинок
- 3.6.1 Фундаментальні фізичні взаємодії
- 3.6.1.1 Гравітація
- 3.6.1.2 Електромагнетизм
- 3.6.1.3 Слабка взаємодія
- 3.6.1.4 Сильна взаємодія
- 3.6.1.5 Проблеми єдності фізики
- 3.6.2 Класифікація елементарних частинок
- 3.6.2.1 Характеристики субатомних частинок
- 3.6.2.2 Лептони
- 3.6.2.3 Адрони
- 3.6.2.4 Частинки — носії взаємодій
- 3.6.3 Теорії елементарних частинок
- 3.6.3.1 Квантова електродинаміка
- 3.6.3.2 Теорія кварків
- 3.6.3.3 Теорія електрослабкої взаємодії
- 3.6.3.4 Квантова хромодинаміка
- 3.6.3.5 На шляху до великого об'єднання
- 3.7 Проблеми енергетики (ядерні і термоядерні реактори)
- 3.7.1. Поділ ядер урану
- 3.7.2 Ядерні реактори
- 3.7.3 Світові енергетичні ресурси та необхідність вирішення проблеми керованого термоядерного синтезу
- Розділ 4. Сучасна астрофізика та космологія
- 4.1 Еволюція всесвіту
- 4.1.1 Класична космологія
- 4.1.2 Парадокси Шезо-Ольберса і Зеєлігера
- 4.1.3 Неевклідові геометрії
- 4.1.4 Космологічний принцип
- 4.1.5 Всесвіт Ейнштейна
- 4.1.6 Всесвіт Фрідмана
- 4.1.7 Закон Хаббла й дослідження Слайфера
- 4.1.8 Моделі Всесвіту
- 4.1.9 Модель гарячого Всесвіту. Реліктове випромінювання
- 4.1.10 Інфляційна модель
- 4.1.11 Народження Всесвіту
- 4.1.12 Варіанти майбутнього Всесвіту
- 4.1.13 Деякі труднощі гіпотези розширного Всесвіту
- 4.1.14 Проблема позаземних цивілізацій
- 4.2 Галактика і квазари
- 4.2.1 Сонце та Галактика
- 4.2.2 Метагалактика
- 4.2.3 Класифікація галактик
- 4.2.4 Обертання галактик
- 4.2.5 Походження галактик
- 4.2.6 Гіпотези про походження галактик
- 4.2.7 Квазари. Відкриття квазарів
- 4.2.8 Особливості квазарів
- 4.2.9 Розподіл квазарів у просторі
- 4.2.10 Гіпотези про походження квазарів
- 4.3 Народження та еволюція зірок
- 4.3.1 Діаграма Герцшпрунга-Рассела
- 4.3.2 Еволюція зірок
- 4.3.3 Білі карлики
- 4.3.4 Пульсари та нейтронні зірки
- 4.3.5 Чорні дірки
- 4.3.6 Змінні зірки. Цефеїди
- 4.3.7 Зоряні скупчення та асоціації
- 4.3.8 Туманності
- 4.3.9 Пояс зодіаку
- 4.4 Сонячна система
- 4.4.1 Сонце
- 4.4.2 Джерела енергії Сонця
- 4.4.3 Як утворилося сімейство планет
- 4.4.4 Планети
- 4.4.5 Малі планети
- 4.4.6 Комети, метеори й метеорити
- Розділ 5. Сучасна біологічна картина світу
- 5.1 Життя як особлива форма руху матерії
- 5.1.1 Концепції сутності життя
- 5.1.2 Аксіоми біології
- 5.1.3 Основні властивості та ознаки живих організмів
- 5.1.4 Структурні рівні організації життя
- 5.2 Теорія еволюції
- 5.2.1 Еволюційні ідеї, концепції та гіпотези в додарвінівський період
- 5.2.2 Теорія еволюції ч. Дарвіна
- 5.2.3 Подальший розвиток теорії еволюції. Дарвінізм XX століття
- 5.2.4 Пристосованість до середовища існування (адаптація)
- 5.2.5 Різноманітність живої природи
- 5.2.6 Головні напрямки еволюції
- 5.2.7 Необоротність та необмеженість процесу еволюції
- 5.3 Розвиток життя на землі
- 5.3.1 Гіпотези виникнення життя
- 5.3.2 Походження життя
- 5.3.3 Хронологія еволюції живої природи за даними палеонтології
- 5.4 Походження людини
- 5.4.1 Історія питання
- 5.4.2 Місце людини в системі тваринного світу. Докази тваринного походження людини
- 5.4.3 Якісна своєрідність людини як біосоціальної істоти
- 5.4.4 Дані палеонтології та антропології про походження людини
- Розділ 6. Учення про біосферу та ноосферу
- 6.1 Біосфера
- 6.1.1 Виникнення вчення про біосферу
- 6.1.1.1 Етапи життя та наукової творчості в. І. Вернадського
- 6.1.1.2 Концепції в. І. Вернадського про біосферу
- 6.1.2 Утворення планетної системи
- 6.1.3 Основні характеристики Землі
- 6.1.4 Основні вимоги до умов, що забезпечують виникнення та розвиток життя
- 6.1.5 Основні етапи хімічної еволюції, що передували абіогенезу
- 6.1.6 Абіогенез
- 6.1.6.1 Виникнення пробіонтів і біологічних мембран
- 6.1.7 Основні етапи еволюції живої природи
- 6.1.8 Основні характеристики біосфери
- 6.1.9 Виникнення атмосфери та гідросфери
- 6.1.10 Основні характеристики атмосфери
- 6.1.10.1 Озон та аерозолі
- 6.1.10.2 Роль вуглекислого газу
- 6.1.10.3 Вплив атмосфери на радіаційний баланс Землі
- 6.1.11 Гідросфера
- 6.1.12 Взаємодія океану та атмосфери
- 6.1.13 Вологообіг
- 6.1.14 Жива речовина
- 6.1.15 Кругообіг вуглецю
- 6.2 Ноосфера
- 6.2.1 Розвиток і становлення людини
- 6.2.2 Виникнення вчення про ноосферу
- 6.2.2.1 Основні положення вчення про ноосферу е. Леруа і Тайяра де Шардена.
- 6.2.2.2 Концепція ноосфери в. І. Вернадського
- 6.2.3 Перехід біосфери в ноосферу
- 6.2.4 Умови, необхідні для становлення та існування ноосфери
- 6.2.5 Наука як основний чинник ноосфери
- 6.2.6 Проблеми становлення ноосфери