6.1.10.2 Роль вуглекислого газу

Вуглекислий газ належить до незначних щодо кількості, але важливих за значенням домішок атмосферного повітря. Його вміст становить у середньому 0,03 % загального об'єму повітря. Інтенсивність поглинання вуглекислим газом сонячної радіації як в інфрачервоній частині спектра сонячного випромінювання, так і в ультрафіолетовій дуже мала, практично, можна вважати, що СO2 прозорий для сонячних променів. Зовсім інша картина спостерігається в інфрачервоній частині спектра, тобто випромінювання довгохвильової радіації. Тут є кілька смуг поглинання СO2, з яких найбільш істотна знаходиться в інтервалі 12,9-17,1 мкм. Це поглинання істотно залежить від температури й тиску.

CO2, таким чином, зумовлює проходження сонячної ультрафіолетової радіації до поверхні планети й затримує довгохвильове випромінювання, яке йде назовні. У зв'язку із цим дія СO2 біля земної поверхні нагадує ефект парника, який пропускає короткохвильову сонячну радіацію до поверхні й затримує довгохвильове теплове випромінювання, що йде від неї. У результаті збільшення вмісту СO2 в атмосфері відбувається підвищення температури біля поверхні. Однак з висотою вплив парникового ефекту слабшає, а у верхній тропосфері й особливо в нижній стратосфері вуглекислий газ сприяє охолодженню атмосфери. Проте середня температура атмосфери зі збільшенням CO2, зростає. Основним джерелом збільшення концентрації СO2 є промислове забруднення й видобуток вапняків.