2.2.8 Поділ праці

Необхідною передумовою становлення цивілізації є розвиток форм поділу праці. Поділ праці полягає, по-перше, у поділі трудового процесу на окремі операції (технологічний поділ праці) і, по-друге, у закріпленні певних видів діяльності за окремими особами або групами людей (природний і суспільний поділ праці).

Перший по-справжньому важливий поділ праці виростав не з будь-якої форми міжобщинного обміну, а з тієї, яка була історично перспективною, сприяла розвитку товарного обміну, максимально стимулювала економічні інтереси виробників, підтримувала максимально можливе (у тих умовах) зростання продуктивних сил і продуктивності праці, Сприяла появі регулярного (і зростаючого) стійкого надлишкового продукту. Такі умови задовольняв міжобщинний поділ праці, що виявився у виокремленні хліборобсько-скотарських племен із племен, які займалися полюванням, збиральництвом, рибальством і були здебільшого кочівниками.

Наступні великі суспільні поділи праці виявилися у відокремленні від землеробства кочового скотарства, а потім і ремесла. Відокремлення ремесла від землеробства тісно пов'язане з відокремленням фізичної праці від розумової, що було найважливішою умовою становлення міста, відокремлення міста від села.

Найдавніше місто виникло не просто як поселення ремісників на перехресті торговельних шляхів, а як зосередження всіх форм людської активності, що існували в цю епоху, як місце концентрації цивілізовано прогресивних форм діяльності й спілкування, що вимагають абстрактної і динамічної свідомості. Саме така свідомість була властива ремісникам і купцям, які пізніше виділилися з їх середовища.

Ремісницьке виробництво має ряд принципово нових рис, які дають йому право на особливу роль порівняно з попередніми типами виробництва. Ремесло задовольняє не стільки біологічні, скільки соціально-культурні потреби людини. Продуктивність ремісницького виробництва не залежить жорстко від природних факторів, а багато в чому визначається виробничими навичками, професіоналізмом, знаннями самого виробника. У ремісницькому виробництві безпосередньо взаємодіють два природні об'єкти — предмет праці й засоби праці, а в результаті взаємодії обов'язково проявляються об'єктивні (незалежні від суб'єкта) характеристики цих предметів.

На ранніх етапах товарообмін відбувався між самими виробниками й покупцями. Але такий обмін був малоефективний. Він стримував розвиток ремісницького виробництва, оскільки виробник багато часу витрачав на реалізацію свого товару. Поступово із середовища ремісників і їхніх родин виділилася група осіб, які безпосередньо забезпечували реалізацію, обмін товарів, — це були купці, торговці. Наприкінці IV—III тис. до н.е. в Месопотамії вже сформувався купецький стан. Зародившись у перед класовому суспільстві, торгівля інтенсивно розвивалася в умовах класового суспільства, в умовах цивілізації, сприяючи становленню міжнародних економічних зв'язків.