2.4.3 Греція "гомерівського" періоду

Наступний за мікенською епохою період грецької історії прийнято називати "гомерівським" за іменем великого поета Гомера, дві поеми якого — "Іліада" та "Одіссея" є для нас чи не найбільшим джерелом інформації про цей час. Гомерівські свідчення істотно доповнює і розширює археологія. Розкопки показали, що так зване дорійське завоювання відкинуло Грецію на кілька століть назад, майже до того стану; в якому вона перебувала на початку II тис. до н.е., до зародження мікенської цивілізації. Замість рабовласницької держави знову утвердилася родова община, морська торгівля занепала, заростали травою вцілілі від руйнування царські палаци, канули в забуття мистецтва, ремесла, писемність. Забувалося й минуле; ланцюг подій розірвався, і окремі ланки перетворювалися на перекази — міфи, як говорили греки.

Типова гомерівська община (демос) існує досить відособлено, порівняно рідко вступаючи в зіткнення навіть з найближчими такими ж общинами. Торгівля й ремесла відіграють незначну роль. Кожна родина сама виготовляє майже все, що необхідно їй для життя. Фахівці-ремісники, що живуть своєю працею, у поемах зустрічаються вкрай рідко, рабство ще не набуло значного поширення. Увесь гомерівський період був періодом у повному розумінні цього слова безписемним. Після значної перерви відомі науці грецькі написи з'явилися лише в другій половині VII ст. до н.е., при цьому в них використовувався вже новий алфавіт. Герої поем, усі як один, неписьменні. Не знають письма й співці-аеди. Сам факт зникнення письма в післямікенську епоху, звичайно, не випадковий. Разом із крахом усієї системи бюрократичного управління відпала потреба в письмі, яке обслуговувало потреби цієї системи. І воно було надовго забуте.

Політичним та економічним центром общини був так званий поліс. "Державним" кордоном, що відокремлював одну общину від іншої, служили, звичайно, море й найближчий гірський кряж. Уся Греція постає перед нами як країна, роздроблена на багато дрібних самоврядних округів. У суспільному житті гомерівського полісу величезну роль відіграють усе ще сильні традиції родового ладу. Реальна влада зосереджувалася на той час у руках найбільш могутніх і впливових представників родової знаті, яких Гомер називає басилеями. При всій могутності й багатстві басилеїв їхня влада не може вважатися царською владою у повному значенні цього слова.

Гомерівський період посідає особливе місце в грецькій історії. Попри зовнішню видимість спокою й застиглості, у надрах тогочасного грецького суспільства триває запекла боротьба нового зі старим, відбувається інтенсивне руйнування традиційних норм і звичаїв родового ладу й не менш інтенсивний процес утворення класів і держав. Величезне значення для поступального розвитку грецького суспільства мало корінне оновлення технічної бази. Воно нерозривно пов'язане із значним поширенням заліза та його впровадженням у виробництво. Усі ці важливі зрушення підготували грунт для переходу грецьких полісів назовсім новий шлях історичного розвитку, вступивши на який, вони протягом трьох-чотирьох найближчих століть досягнуть ще небачених в історії людства висот культурного й соціального прогресу, залишивши далеко позаду всіх своїх сусідів як на сході, так і на заході.