2.3.4 Східне Середземномор'я

Ця назва об'єднує три історичні області (III-11 тис. до н.е.): Сирію, Фінікію і Палестину. У природному відношенні вони не становили якесь цілісне й однорідне утворення: тут зустрічалися і пустелі, і родючі низовини, і нагір'я, і вічнозелена рослинність, і болота, і засніжені гори. Однак тут не було великих річок з повноводними розливами, щоб створити потужну іригаційну систему. Така система могла 6 стати основою для державотворення із сильною центральною владою.

Власне, давня Палестина — країна природних контрастів: на захід від річки Йордан простягаються нагір'я, а подекуди зустрічаються оазиси й родючі долини; родюча низовина тягнеться також уздовж Середземного моря. А на півночі підносяться вершини гір, нерідко вкриті снігом. Зайордання відділялося від іншої частини Палестини глибокою, зарослою вологим лісом і хащами папірусу западиною річки Йордан та солоним Мертвим морем. Фінікія була відгороджена від інших частин Передньої Азії високим гірським хребтом Лівану, де росли кедрові та інші ліси, а вище лежали альпійські луки й засніжені вершини. Схили Лівану, обернені до моря, вкривала вічнозелена середземноморська рослинність. Вологі морські вітри, що приносили дощі, зволожували підніжжя Лівану, тому штучне зрошення тут було непотрібне.

Сирія розташована на схід від Лівану. З півдня на північ її розділяє долина, що лежить між Ліваном та Антиліваном. У південній частині долини, прориваючись до моря, тече річка Літані, а в північній — річка Оронт. Північна Сирія простягається від Середземного моря до гір Малоазійського Тавру, до переправ через Євфрат. Гирло Оронта відкриває широкий доступ вітрам із Середземного моря вглиб цієї горбистої країни. Тому місцевість тут досить родюча.