4.4.1 Сонце

Як би нас це не ображало, але Сонце — звичайна, пересічна зірка нашої Галактики. Потужність випромінювання Сонця становить Вт. Але лише одну двохмільйонну частину його одержує Земля. Температура Сонця — 5806 К. Середня густина речовини Сонця — 1,4 г/см3. Сонце обертається; тривалість одного оберту екваторіального поясу становить 25 діб. Сонце — це розпечена газова куля, і тому вона не має різких меж. У зв'язку із цим верхні шари газової оболонки поділяють на три концентричні оболонки: фотосферу, хромосферу й корону. Такий розподіл є досить умовним, тому що речовина Сонця перебуває в невпинному русі.

Зовнішній шар Сонця, що випромінює неперервний спектр, тобто сліпучо яскрава оболонка, яку ми спостерігаємо як сонячний диск, — це фотосфера товщиною приблизно 700 км. Над фотосферою розташована хромосфера, товщина якої становить приблизно 10000 км. Наступна оболонка — зовнішня, найбільш розріджена частина сонячної атмосфери — корона. Температура корони сягає 2 мільйонів градусів.

Розглядаючи Сонце в телескоп, легко помітити, що за яскравістю сонячна поверхня неоднорідна. Фотосфера складається з багатьох світлих осередків — гранул. Яскравість гранул на - 35 % більша порівняно з навколишнім фоном. Отже, їхня температура вища на 300-400 К. Середня тривалість життя гранул — близько 7 хвилин. Потім гранула розпадається, і на її місці утворюються нові. Як показали дослідження, гранули — це струмені гарячого газу, який піднімається вгору зі швидкістю 0,1-0,5 км/с, тоді як у зонах темних плям газ опускається вниз.

Згадки про сонячні плями зустрічаються ще в хроніках Стародавнього Китаю. Кількість плям на Сонці коливається в середньому протягом 11 років від найменшого до найбільшого значень. Розміри дрібних плям — кілька кілометрів, великі ж сягають навіть 100000 км. Виявилося, що напруженість магнітного поля поблизу плям дуже велика, це наштовхує на висновок, що плями є результатом виходу на поверхню Сонця могутніх "джгутів" — трубок магнітних силових ліній.

Поблизу краю сонячного диска спостерігаються так звані смолоскипи -- більш яскраві зони порівняно із сусідніми ділянками. Смолоскипи — постійні супутники плям. Вони з'являються на поверхні Сонця значно раніше від плям і залишаються ще кілька днів після того, як плями зникнуть.

Із хромосфери невпинно викидаються протуберанці, які являють собою гігантські фонтани й хмари більш щільного газу, що піднімається над хромосферою на десятки й сотні тисяч кілометрів.

Одним з найбільш могутніх проявів сонячної активності є сонячні спалахи. У роки максимуму активності реєструється до 10 спалахів на добу, а мінімум — коли за кілька місяців не спостерігається жодного. Розміри зон, охоплених спалахами, — менше однієї тисячі кілометрів. Тривалість спалаху — від 5 хвилин до кількох годин. За цей час виділяється енергія, еквівалентна вибуху 1 мільйона мегатонних водневих бомб.