2.2.9 Розвиток духовної культури

Неолітична революція спричинила, у кінцевому підсумку, кардинальні перетворення у сфері духовної культури, у суспільній свідомості. Міфологія не могла забезпечити задовільне орієнтування людини в нових формах виробничої діяльності й у нових соціальних зв'язках. Як відповідь на суспільні потреби на зміну первісній міфологічній свідомості прийшов новий історичний тип свідомості, новий тип духовної культури. Виникнення суспільного поділу праці мало надзвичайно глибокі наслідки для становлення людської індивідуальності, розвитку духовного світу особистості. У способі життя поступово виділяються дві сфери: особистої, повсякденної, побутової життєдіяльності з відповідною свідомістю, що обслуговує структури повсякденності, і продуктивної, трудової життєдіяльності, зумовленої суспільними умовами праці, якій відповідала раціоналістично орієнтована свідомість.

Внутрішній світ людини значно ускладнився за рахунок остаточного закріплення розбіжностей між соціальними й особистими, сімейно-побутовими інтересами, уявленнями, оцінками, знаннями й т.п. Ускладнилася як система мотивів, так і її зв'язки, з одного боку, зі сферою усвідомлення й досягнення мети, а з іншого боку — зі сферою потреб. З'явилися умови для виникнення глибокого внутрішнього конфлікту, виявлення підвищеної духовної напруженості, драматизму у внутрішньому світі особистості. Саме тому цивілізованість завжди драматична. А головний сюжет "драми цивілізації" — це боротьба між соціальним та особистісно мотивованим у внутрішньому світі людини, що виступає, як правило, в іпостасі боротьби добра і зла; відбувається соціально-класова поляризація суспільної свідомості, формується ідеологія і психо^ логія класового поділу суспільства: єдина, цілісна, синкретична первісна міфологічна свідомість диференціюється на відносно самостійні форми суспільної свідомості (основні компоненти духовної культури) — релігію, мораль, мистецтво, філософію, політичну ідеологію, правосвідомість і, нарешті, науку. Ціннісні форми свідомості (мораль, релігія і т.п.) формувалися спочатку більш інтенсивно в порівнянні з формами раціональної свідомості — наукою і філософією.