2.1.1.1 Повсякденне, стихійно-емпіричне знання

У боротьбі за існування досвід людини збагачувався реальними знаннями про рослини й тварин, про рух і сили, про метеорологічні явища, небесні світила і т.д. Накопичені знання й практичні навички, які передавалися з покоління в покоління, створювали первісне тло майбутньої науки. Первісна буденна, повсякденна свідомість була досить ємною щодо змісту. Вона містила дуже багато конкретних знань про те середовище, у якому людина жила, боролася за своє існування, удосконалювала (хоч і повільно) знаряддя праці.

Люди, які жили в тайзі, відмінно знали її закони, природу, поведінку й звички тварин, безпомилково орієнтувалися на місцевості. Помори прекрасно знали морські течії і напрямки вітрів, розташування островів та архіпелагів, чудово орієнтувалися за зоряним небом, знаходячи свій шлях в океані.

На пізніх етапах епохи первісної родової общини з'явилися перші, зародкові форми географічних карт. Географічні схеми, які спочатку креслилися часто просто на землі, зображували стоянки, водойми, місця кочівель, тотемічних святилищ та ін. Особливо цікавими були словесні географічні карти й карти-пісні, в яких послідовно називалися (наспівувалися) гори, скелі, стежини, водойми й відстані у днях шляху між ними.

Наскельні й печерні малюнки дозволяють зробити висновок, що в ті далекі часи люди не тільки добре розрізняли велику кількість видів тварин, але й добре знали їх анатомію. Первісна людина добре знала звички тварин, що дозволило пізніше перейти до їх одомашнення. Першою такою твариною був собака. Пізніше одомашнення тварин сприяло переходу від привласнюючого господарства до відтворюючого. Первісна людина добре зналася і на властивостях рослин, особливо лікувальних, наркотичних і токсичних. Вона не тільки накопичувала знання про флору й фауну, але й намагалася їх класифікувати. Так, ботанічний словник племені хануну (Філіппіни) охоплює близько двох тисяч назв, тисячі видів комах об'єднано в 108 груп, і кожна має свою назву. Первісна людина добре знала анатомію людини, основи медицини, примітивної хірургії: перев'язку, лікування ран і переломів, вивихів, аж до хірургічних операцій на черепі.

Первісна культура була синкретичною, у ній тісно перепліталися пізнавальна, естетична, предметно-практична та інші види діяльності людини. Однак археологічні матеріали не вказують на якісь істотні зміни у сфері духовної і матеріальної культури - зміни, що могли б стати трампліном для гігантського в порівнянні з попереднім етапом стрибка, який був зроблений у наступні періоди історії людства.

Єдиним якісно новим археологічним матеріалом, що з'явився разом з новим біологічним видом людини, є зображення — скульптурні, графічні, малярські, геометричні знаки, а також зразки, створені за схожістю з предметами, що існують у природі. У первісному мистецтві набувають свого розвитку перші уявлення про навколишній світ. Вони сприяють закріпленню й передаванню первинних знань та навичок і є засобом спілкування між людьми, а також засобом боротьби з хаосом у самій людині і людському суспільстві. У первісному суспільстві ледве чи не всі види духовної діяльності пов'язані з мистецтвом і виражають себе через мистецтво. Відкривши для себе зображення, людина "зупинила" мить, здобувши таким чином певну владу над часом; вона нібито започаткувала нову форму буття - буття художньої форми. Мистецтво первісного суспільства є практично єдиним джерелом пізнання духовного життя людини того часу.