14) Астероїди

Ці космічні тіла відрізняються від планет перш за все своїми розмірами. Рух малих планет навколо Сонця відбувається по еліптичних орбітах, але більш витягнутим, ніж у великих планет, а нахил орбітальних площин до екліптики у них більше, ніж у великих планет. Основна маса планет обертається навколо Сонця між орбітами Марса і Юпітера, утворюючи так званий пояс астероїдів. Але є й малі планети, орбіти яких розташовуються ближче до Сонця, ніж орбіта Меркурія.

Астероїдів, орбіти яких надійно визначені, присвоюють ім'я і порядковий номер. Таких астероїдів зараз відомо понад 3500, але в Сонячній системі значно більше. Переважна більшість (до 98%) відомих астероїдів рухається між орбітами Марса і Юпітера, на середніх відстанях від Сонця від 2,06 до 4,30 а.о. (Періоди звернення від 2,96 до 8,92 року). Однак зустрічаються астероїди з унікальними орбітами, і їм присвоюються чоловічі імена, як правило з грецької міфології. Великих астероїдів не так вже й багато. Найбільш великі - це Церера (поперечник 1000 км), Паллада (610 км), Веста (540 км) і Гігія (450 км). Тільки у 14 астероїдів поперечники більше 250 км, а в інших менше, аж до 0,7 км. У тел таких малих розмірів не може бути сфероїдальної форми, і всі астероїди (крім найбільш великих) представляють собою безформні брили. Сумарна маса всіх астероїдів не перевищує 0,001 маси Землі. Усі ці небесні тіла позбавлені атмосфери.

У багатьох астероїдів за регулярним зміни їх блиску виявлено осьове обертання. Вивчення відбивної здатності багатьох астероїдів дозволило об'єднати їх в три основні групи: темні, світлі і металеві. Поверхня темних астероїдів відображає усього лише до 5% падаючого на неї сонячного світла і складається з речовин, подібними з чорними базальтовими та вуглиста породами.

Ці астероїди часто називають вуглисті. Світлі астероїди відображають від 10% до 25% сонячного світла, що ріднить їх поверхню з кремнієвими сполуками - це кам'яні астероїди. Металеві астероїди (їх абсолютна меншість) теж світлі, але за своїми відбивним властивостей їх поверхня схожа на железонікелевих сплави. Такий підрозділ астероїдів підтверджується і хімічним складом випадають на Землю метеоритів. Незначна кількість вивчених астероїдів не відноситься ні до однієї з трьох основних груп. Показово, що в спектрах вуглистих астероїдів виявлена ​​смуга поглинання води. При невеликих розмірах і масах астероїдів тиск у їхніх надрах невелика і не може викликати розігріву їх твердих холодних надр. Лише поверхню астероїдів дуже слабо нагрівається далеким від них Сонцем, але і ця незначна енергія випромінюється в міжпланетний простір.