logo
Землезнавство посібник

3.3. 3. Прецесія тривалістю 26 000 років

Крім прецесії тривалістю 40 700 років, існує прецесія з періодом у 26 000 років. Вона є результатом неоднакового притягання Сонцем і Місяцем Землі в різних частинах. Пам’ятаємо, що в екваторіальній частині нашої планети надлишок маси. Тому Сонце сильніше притягує саме екваторіальну частину, ближчу до нього, і прагне повернути її в площину екліптики. Але Земля як тіло, що обертається, противиться цьому впливу, і в результаті вісь її обертання дуже повільно описує в просторі навколо перпендикуляра до площини орбіти конус із вершиною в центрі Землі. Кут нахилу земної осі до екліптики при цьому не змінюється. Повний оберт земної осі по указаному конусу відбувається за 26 000 років.

Але оскільки Земля – це єдине тіло, то при зміні положення осі Землі повертається у просторі і площина земного екватора. Тому точки перетину його з площиною екліптики зміщуються. А точки перетину – це точки рівнодень. Точка весняного рівнодення переміщується на захід назустріч видимому річному руху Сонця на 50΄΄ у рік і рівнодення приходить раніше на 20 хвилин 24 секунд. Таким чином, до дати весняного рівнодення Сонце проходить не 360о по своїй орбіті, а на 50΄΄ менше.