1.2.3. Модельна парадигма у географії

Одержання і, особливо, обробка інформації про географічні об’єкти неможлива без створення їх моделей, тобто відбору найбільш суттєвих ознак та узагальнення кількісних даних і відображення їх у моделях. Особливості географічних моделей обумовлюються специфічністю реальних географічних об’єктів: територіальністю, гетерогенністю, відсутністю лінійних меж, інтенсивною взаємодією.

Територіальність – географічні об’єкти мають певну розмірність – довжину, ширину, висоту, потужність; розташування на певній відстані, висоті чи глибині від інших географічних об’єктів.

Гетерогенність (різнорідність складу та будови) – об’єкти містять складові різної природи – зокрема живої та неживої (жива речовина, нежива речовина, біокосна (ґрунт, мертві органічні речовини)).

Здебільшого відсутність лінійних меж, а перехідні зони –це смуги, що мають певну площу, а ще частіше – об’єм. Наприклад: між водними і повітряними масами, між лісом і луками – узлісся.

Інтенсивна постійна взаємодія між географічними об’єктами через обмін речовиною, енергією. інформацією, при чому взаємодія тим активніша, чим більш відмінні їх властивості. Так, вітер сильніший, де більша різниця атмосферного тиску; більший стік у горах, де значні перепади висот, там же обвали. осипи, ерозія. Течії утворюються у протоках між океанами і морями. Специфічні географічні моделі – карти, глобуси. Крім того, знакові моделі – формули, схеми тощо.

Модельна парадигма здійснюється через ізоморфні та гомоморфні співвідношення. Ізоморфні – тоді, коли щонайменше два об’єкти (об’єкт і його модель) подібні настільки, що можуть взаємно заміщувати один одного. Так, спершу з’ясовують, що певна кількість об’єктів є ізоморфними, тобто належать до одного виду, типу. Потім детально досліджують один з об’єктів, вважаючи його ізоморфною моделлю усіх інших, таких об’єктів. Одержані дані переносять на десятки, сотні чи навіть тисячі ізоморфних об’єктів. Гомоморфні співвідношення – подібність за деякими суттєвими ознаками, хоча в цілому об’єкти дуже різні. Наприклад: динаміку підземних вод вивчають на електричних моделях.

Існують два підходи до географічного моделювання : 1) Усі наші знання про природу Землі – лише моделі, більш-менш наближені до дійсності. 2) Багато географічних явищ не можна досліджувати безпосередньо через їх величезні розміри, непомірну тривалість чи надвисоку швидкість процесів.

Моделювання здійснюється також шляхом створення спеціальних приладів та установок – штормові басейни. моделі грозових процесів, атмосферних явищ(циклонів, антициклонів), рельєфотвірних процесів, гідрологічних процесів у різних водоймах (річках, озерах, водосховищах тощо). На цих моделях з’ясовуються закономірності перебігу процесів і на їх основі дається прогноз. Таким чином моделювання дає практичну користь. Моделювання застосовувалося з найдавніших часів: геліоцентрична модель Сонячної системи (Копернік), моделі внутрішньої будови Землі (модель Гольдшмідта як доменний процес).