logo
АСТРОНОМІЯ_підручник

II. Методи та засоби астрономічних досліджень

МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ АСТРОНОМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Упродовж двох чи й трьох тисяч років спостереження астрономів зво­дилися до вимірювання кутових відстаней між світилами та визначення їхніх координат. Ця наполеглива, дуже копітка і здебільшого непомітна праця вчених-астрометристів триває і в наш час.

Та після того, як 1609 р. Галілео Галілей вперше поглянув на небо в те­лескоп, можливості астрономічних спостережень зросли у багато разів. Цей рі-: вважається початком нової ери в астрономії - ери телескопічних досліджень. І нехай з нашої точки зору телескоп Галілея був недоскона­лим, він перевернув світ в уяві його сучасників. Поглянувши в телескоп, можна було переконатися, що ландшафт Місяця в чомусь подібний до зем­ного, що Венера, як і Місяць, змінює свої фази, що навколо Юпітера обер­таються чотири супутники, у Сатурна є кільця, на Сонці є плями, а сяйво Молочного Шляху розпадається на міріади крихітних зір.

Все це збуджувало уяву, змушувало замислитись над питаннями про складність Всесвіту, його матеріальність, про множинність населених світів. Від початку телескопічної ери астрономи зосередились на з'ясу­ванні питань про фізичну природу небесних тіл, про джерела енергії та життєвий шлях зір, про будову і розвиток Всесвіту в цілому. Зараз аст­рофізика як один із найважливіших розділів астрономії має конкретні відповіді на багато питань, поставлених людським розумом. Отримано їх завдяки новим потужним телескопам, що працюють як в наземних астро­номічних обсерваторіях, так і на космічних орбітальних та міжпланетних станціях, а також завдяки вмілому застосуванню законів та ідей сучасної фізики при осмисленні отриманих результатів.