Історія всесвіту

Всесвіт (рос. Вселенная, англ. universe, нім. Weltall n, Universum n) — весь існуючий матеріальний світ, безмежний у часі і просторі, нескінченно різноманітний за формами, що приймає матерія в процесі свого розвитку. Приблизний вік всесвіту 10-20 млрд. років. Всесвіт, досліджуваний астрономами, - частина матеріального світу, що доступна дослідженню астрономічними засобами, які відповідають досягнутому рівневі розвитку науки (часто цю частину всесвіт називають метагалактикою). Найвіддаленіші галактики і квазари знаходяться на відстані 10 млрд. світлових років від Землі. Основною теорією виникнення всесвіту вважається теорія про Великий Вибух з наступним розширенням всесвіту, протилежною теорією є теорія стаціонарного всесвіту.

У більш вузькому сенсі під В. мається на увазі світ небесних тіл з законами їх руху та розвитку, їх розподіл у часі і просторі. Матерія у В. розподілена вкрай нерівномірно, більша частина її зосереджена в окремих більш або менш щільних космічних тілах: галактиках, зірках і туманностях. Відстані між окремими об’єктами є надзвичайно великими, їх, як правило, вимірюють у світлових роках, тобто відстанях, які світло проходить за один рік (від Сонця до найближчої до нас зірки воно йде понад 4 роки). Одним з основних небесних тіл є зірки. Зоряна речовина перебуває у стані плазми – електропровідного намагніченого середовища. У надрах зірок температура сягає десятків мільйонів градусів. Еволюція зірок включає такі фази: протозірка, утворення в центрі цього утворення термоядерного вогнища, основна фаза вигорання водню у термоядерних реакціях, перетворення зірки в червоного гіганта, а потім – в білого карлика (для зірок – аналогів Сонця), колапс масивних зірок з вибухом “наднових” та виникненням нейтронних зірок і колапсарів – “чорних дірок”.

Деякі зірки мають супутники – планети або подібні до них масивні тіла і утворюють разом з ними системи, аналогічні нашій Сонячній. При сукупності цілого ряду сприятливих умов на планетах може виникнути життя, як це має місце на Землі. Вся сукупність зірок, які спостерігаються нами, обертається навколо загального центру мас, утворюючи загалом велетенську зоряну систему – Галактику (Чумацький Шлях), радіус якої сягає 4·1022 км. Загальна кількість зірок у нашій Галактиці близька до 1011. Тривалість основної фази вигорання водню у термоядерних реакціях коливається в межах 8·106-70·109 років. Окрім нашої Галактики, до якої входить наша Сонячна система, виявлено безліч інших зоряних систем, які утворюють велетенську космічну систему – Метагалактику (декілька млрд. галактик). Усі зірки складаються з однакових елементів, які відомі на Землі. Найпоширенішим елементом у В. є водень, йому поступаються по черзі: гелій, кисень, вуглець, азот. Повсюди у В. відбувається обмін речовиною і променевою енергією.