1.2.3. Тепловий режим Землі.

Земля має два джерела тепла: зовнішнє - від сонячної радіації (99,5%) та внутрішнє - від розпаду радіоактивних речовин, хімічних реакцій, тертя при тектонічних рухах та ін. (0,5%.). Сонце щохвилини дає на 1см² земної поверхні близько 8,1 Дж теплової енергії (це сонячна константа). Цим теплом можна нагріти 1г води на 2⁰С.

В земній корі виділяють три зони розподілу температур (рис. 3):

I – зона добового та сезонного коливання температур;

II – зона постійних температур;

III - зона зростання температури з глибиною.

Рис. 3. Схема розподілу температури у Земній корі.

Загальна потужність першої зони - 9…15м (для Дніпропетровська -10 м); добові коливання температури затухають на глибині біля 1.5 м, це залежить від кліматичних умов місцевості. Взимку в цій зоні утворюється підзона з мінусовою температурою - глибина промерзання ґрунту (в м. Дніпропетровську вона сягає 80…90 см).

На глибинах 15…40 м знаходиться зона незмінної температури, яка дорівнює середньорічній для місцевості: у північній півкулі це +15.5°С, у південній +1З,6°С.

В межах третьої зони температура зростає при заглибленні. Величина підвищення температури на кожні 100 м глибини називається геотермічним градієнтом. Середня величина геотермічного градієнта складає 3⁰С. Інтервал глибин, в якому температура зростає на 1°С, називають – геотермічним ступенем. Середня величина геотермічного ступеня дорівнює 33 м. Вказана закономірність справедлива тільки до певних глибин Земної кори.