logo search
bereg 4

2. 2 Херсонеський пантеон богів.

Реконструкція релігійного життя Херсонеса були предметом дискусій серед дослідників з перших років розкопок на поселенні. Увага до цього аспекту культури зумовлена насамперед тим, що це дає ключ до розуміння загальних питань історії та культури поліса, його устрою, економіки тощо. Адже все життя громадянської общини, той же політичний устрій, господарство в уявленні еллінів залежали від цілої системи відносин з богами.

Важливими вимогами при вшануванні божеств пантеону були обов’язкова участь усіх громадян у ритуалах і точне виконання обрядів. Політеїзм передбачав ушанування великої кількості богів з різними іпостасями, функціями, особливостями культу. Як ми всі знаємо деякі з богів були основними, інші – менш важливими, все це залежало від виконання ними своїх функцій та прихильності до общини громадян [37,с. 164]. Проявами полісних культів є укладання календаря з відповідними святами, зображеннями божеств на момент створення храмів, статуй, принесення жертв тощо. Отже, розглянемо історію дослідження пантеону та його розвитку з моменту заснування Херсонеса.

Основними для Херсонеса в цей час були культи Партенос та Геракл, крім того, общиною вшановувалися Зевс, Деметра, Діоніс, Аполлон, Гермес та ін. (дод. Г).

На основі досліджень нумізматичних, епіграфічних та археологічних пам’яток можна виділити кілька етапів у вивченні полісних культів Херсонеса VI-I ст .до н. е:

  1. Кінець XIX – початок XX ст.: період перших узагальнень щодо характеру божеств на основі аналізу міфів;

  2. 40 – 70-ті роки XX ст.: час накопичення значного матеріалу та розвитку теорії варварських впливів на релігійні уявлення херсонеситів;

  3. Кінець 70-х років XX ст. – початок XXI ст.: відродження та переосмислення на основі нового археологічного матеріалу попередніх гіпотез, спроби узагальнення.

Однією з найбільш важливих проблем завжди був культ божества Партенос. Серед основних питань, що стали предметом розгляду науковців, є проблема імені, походження божества, яка часто провокує з’ясування характеру відносин із варварським населенням, залучення аналізу релігійних обрядів. Крім того, увагу дослідників завжди привертали такі аспекти культу богині, як «становище жерців у суспільстві, кількість та локалізація храмів, святилищ» [37, с. 163].

Дослідження культу інших богів пантеону має дещо коротшу історію, що зумовлено наявним археологічним матеріалом. Було зроблено припущення, «що колонія Гераклеї успадкувала вшанування основних античних богів» [37, с. 163]. Надалі увагу дослідників привертали такі питання, я час та причини розвитку окремих культів, перевага тих чи інших функцій божеств, що знов таки супроводжувалося дискусіями щодо варварських релігійних впливів.

На першому етапі вивчення релігії Херсонеса відтворення суті основних божеств відбулося здебільшого на основі аналізу міфів. Варто відзначити, що історики XIX - початку XX ст., володіючи доволі обмеженим матеріалом, змогли окреслити основні моменти в особливостях культів, пізніше їхні гіпотези, доповнюючись новими знахідками та аргументами, були розвинуті до рівня наукових теорій. Зокрема, саме в ХХ ст. було обґрунтовано перші точки зору на походження та сутність культу основного божества Партєнос, які існують і до сьогодні. Так, одні дослідники наголошували на тотожності херсонеської Партенос та Артеміди, інші – на таврському походженні божеств.

Перші робили висновки про синкретизацію культів Артеміди, Іфігенії, Тіхеї (Тюхе) в культі Партенос. Назву «Діва» визнавали як самостійне ім’я богині та одночасно як тотожне не лише Артеміди, а й Афіни, Гери, Афродити, Амфітрідита та ін . Свідчення Геродота про криваві офіри Артемди в Тавриці пояснювалися тим, що Понт Евксінський мав сакрально-міфологічне значення для греків як межа з потойбічним світом, а тому ця міфологічність могла поширюватися на реальне населення берегів моря. Додатковий аналіз нумізматичного матеріалу дав змогу дійти висновку про «популярність культів верховної богині протягом усього розглядуваного періоду, виділили часові відмінності в особливостях її зображення» [37, с. 167].

Паралельно існувала теорія запозичення греками таврського божества, основним аргументами якої були однойменність таврської та херсонеської богинь, а також дипломатична мета засвоєння місцевих божеств – щоб виправдати загарбання земель. В. Н. Юргевич структурував спільні ознаки античного та варварського божества. Це, по-перше, незайманість богині; по-друге, захист міст і пристаней; по-третє, іконографія мисливиці [41, с. 155].

Вже, М. І. Ростовцев вважав, що «кожен російський дослідник має зробити все можливе, аби знайти місцеву базу» в культах Херсонеса. Починаючи з 40-х років ХХ ст. цей патріотизм набуде нових вимірів. Характеристика інших божеств пантеону обмежувалась кількома тезами в працях з нумізматики, реконструкції мали суто гіпотечний характер. Основні культи Херсонеса визначались по-різному. Деякі науковці, буквально сприймаючи порядок божеств , на перше місце в пантеоні ставили Зевса, відповідно на четверте – Партенос [41, с. 156].

Дискусії викликали з питань, пов’язаних з визнанням або невизнанням існування культу Геракла в Херсонесі. Підкреслювалася важливість культів Аполлона (у зв’язку з чим аналізувалися зв’язки Херсонеса з Делоським та Дельфійським святилищем) Зевса, Афродіти. Однак майже не зверталась увага на час побутування чи зміни в популярності культу того чи іншого божества. До кінця XIX ст. за нумізматичними даними було зроблено висновки, зокрема, щодо особливого статусу певних культів, адже основними зображеннями на монетах є Партенос та Геракл з атрибутами, тоді як інші божества поступаються першим за кількістю та якістю в монетних класифікаціях.

Наступний період дослідження культів верховних божеств 40-70-ті роки ХХ ст. є більш однозначними у кількості різних точок зору. В цей період божества характеризували зумовлено тогочасним політичним вимогам щодо розвитку історичної науки. Розгляд релігійних аспектів життя грецьких общин тепер починався з питання про зв'язок місцевого населення з грецькими містами, на важливості чого наголошувала у своїй публікації Н. В. Пятишева.

Набувала нового забарвлення теорія М. І. Ростовцева: таврські ознаки Партенос відтоді стали основою її сутності для дослідників. Причому широко використовувалося поняття синкретизму, яке вживалося дослідниками як синонім «варваризації» культів. Логічні висновки власних досліджень, що заперечували наявність таврських ознак у культурі чи обрядах, не заважали науковцям відстоювати ідею варварських впливів у релігійних уявленнях [41, с. 157]. У праці Ю.О. Бабінова зроблено спробу пояснити «зв'язок між розвитком культів та історичними подіями, окреслити основні зміни в житті поліса як причини змін у характері вшанування богів пантеону» [41, с. 157]. З’являлись дослідження, присвячені окремим аспектам культу Партенос, наприклад розміщенню храму, функціям жерців та іншим особливостям релігійної практики.

Публікувалися нові зображення Геракла й у зв’язку з цим висловлювалися певні узагальнення щодо важливості культу цього божества. Переважають висновки щодо якнайменшої ролі місцевих впливів у культурному розвитку Херсонеса, наводяться аргументи на користь неможливості релігійних впливів з боку ворожих і диких варварських племен. З публікацією нових пам’яток пов’язаний розгляд певних аспектів культу інших божеств Херсонеса.

Значної уваги дослідники надавали землеробським культам – Деметрі та Діонісу. Різні думки існували щодо місця цих культів у пантеоні, а також статусу інших божеств. Фіксувалися пам’ятки, які опосередковано вказували н існування храмів Діоніса, Афродіти та ін.

Наступний, третій етап дослідження (з кінця 70-х років ХХ ст.) є часом співіснування різних точок зору, подальшого їхнього розвитку, також узагальнень. Варто зазначити, що у 1980-х роках революційними стають праці дослідників, у яких вони повертаються до характеристики верховних божеств Херсонеса як суто грецьких. Хоча деякі дослідники залишалися на боці теорії варваризації культів. Кінець 90-х років ХХ ст. позначається спробами узагальнити наявний матеріал. З’являються спеціальні праці, присвячені культам окремих божеств Херсонеса.

М. В. Русяєва аналізує матеріали, що стосуються культу Партенос, звертаючи увагу на ім’я богині. Наголошується на важливості іменування її Партенос, а не Двою, що має відповідати історичній реальності, а також повною мірою розкривати сутність божества. П. Г. Аграфонов підсумовує дослідження у вивченні культу Геракла. Зміни в популярності та остаточний занепад офіційного культу він пов’язує із «розчаруванням в Гераклі як захиснику» [41, с. 135].

Акцентується увага на функціях божества як покровителя земель. Звертається увага на періодичність монетних випусків із зображеннями Геракла, що пояснюють нестабільним зовнішньополітичним становищем. Важливими з часу заснування Херсонеса вважаються божества родючості: Деметра і Персефона, Діоніс як покровителі основних галузей господарства поліса. Розвиток культу Аполлона пов’язують із другою половиною ІІ ст. до н. е., коли популярними стають захисні функції божества. У цей час на полісному рівні вшановуються Гермес, покровитель палестр.

Культ Артеміди вважається офіційним на початковому етапі існування Херсонеса, пізніше він, поряд з культами Погони й Аполлона, перетворюються на приватний. Культ Афродіти відомий в Херсонесі з IV ст. до н.е., але офіційним він стає з римського часу. У вивченні пантеону не ставиться за мету з’ясувати кількість божеств пантеону.

Неточним було б також вважати популярність того чи іншого божества однаковою протягом усього розглянутого періоду. Адже еллінська релігія не передбачала досконалої ієрархії чи канонів. Партенос була, можливо, єдиним божеством, культ якого був поширеним до кінця античності, але це не свідчить про її «негрецьку» сутність.

Щодо інших культів пантеону, дослідники сходяться на думці щодо їхнього перенесення з метрополії, однак нерозв’язаною є динаміка розвитку пантеону з часу заснування Херсонеса. Ми підтримуємо міркування про те, що розквіт поліса, його занепад, війни зі скіфами позначалися змінами в полісних культах, деякі з них ставали більш важливими або занепадали. Однак відбувалися ці зміни в руслі загальних тенденцій розвитку античної релігії [29, с. 147].

Таким чином дослідження основних культів Херсонеса триває і свідчить не стільки про інтенсивність розробки цих питань, скільки про якісно нове в їх з’ясуванні, спроб комплексного підходу в розв’язання проблем. Отже, на культурне та господарське життя Херсонесу вплинули культи Партенос та Геракла запозичених колонією у своєї митрополії.