Чорні діри: Парадокс Всесвіту

реферат

2.3 Відкриття Хокінга

На перший погляд відкриття Хокінга здається дивовижним і абсолютно нелогічним, адже як може чорна діра, котра все у себе засмоктує, щось випромінювати? Навіть якщо допустити, що випромінювання є на початку утворення чорної діри, то воно занадто слабке і одразу ж зникає після її утворення. Хокінг стверджує зовсім інакше. У чому ж тут справа?

У чорній дірі постійно є рух. Вона не може залишатися незмінною. Саме з цієї обставиною і повязане обґрунтування Хокінга. В звичайних умовах, у вакуумі, віртуальні частинки на мить утворюють пару частинка-античастинка, які відразу зливаються. У полі тяжіння чорної діри одна з виниклих таким чином частинок може опинитися під горизонтом подій (уявною гіперповерхнею в просторі-часі, яка відділяє його точки: ті, від яких світло може потрапити до спостерігача, від тих, звідки світло потрапити до спостерігача не може) і буде нестримно падати до центру, а інша залишиться зовні. Після розділення ці частинки вже ніколи знову не зєднаються. Частинка, яка виявилася зовні, відлетить у космос, несучи з собою частину енергії чорної діри, а отже, і її маси.

Таким чином, виникає квантове випромінювання частинок чорною дірою. Чим більша вона за діаметром, тим менше може випромінювати, і навпаки. Тож, можна собі уявити, скільки енергії нам дадуть невеликі, штучно створені чорні діри.

Делись добром ;)