2.5.2.9 Спад у розвитку античної науки

Панівна форма науки, що виявляється в переважанні того чи іншого способу одержання й наступного обгрунтування та використання окремого, конкретного знання, визначається загальним характером культури. Загальний характер культури виражає певний спосіб зв'язку, угодженості між матеріально-практичним способом життя, в основі якого лежить певний спосіб матеріального виробництва, та духовно-теоретичним його відображенням і відтворенням у способі мислення.

У перші століття нашої ери загострилися соціально-економічні, політичні й культурні протиріччя, властиві рабовласницькій формації. Римська імперія в V ст. розпалася під дією внутрішніх і зовнішніх сил — повстань рабів, бідноти підкорених народів і нашестя варварських племен. На зміну рабовласницькому прийшов феодальний лад. Формування феодальних відносин було пов'язано зі значними потрясіннями у всіх сферах громадського життя, у тому числі у сферах культури й науки.

По суті, формується новий історичний тип свідомості, новий тип культури, духовного освоєння світу людиною. У його основі — монотеїстична релігійна свідомість, в якій на першому плані — не пізнання світу й одержання нового знання, а переживання, відчування світу й віра у всемогутнього Бога — в істоту, що створила світ і постійно творить його завдяки своїй волі й активності. Природа наповнена чудесами, тому ні про які об'єктивні її закономірності не може бути й мови. У системі такого світогляду природознавство втрачає свій справжній предмет, реальні цілі й завдання.

Свідченням істотної обмеженості античної науки був її відрив від виробництва, відрив теорії від практики, знання від досвіду. Рабовласницький спосіб виробництва, де головною продуктивною силою був раб, не потребував науки як засобу розвитку продуктивних сил. Експеримент як метод пізнання в античності був невідомий. І, нарешті, занепад античної науки багато в чому був зумовлений відсутністю надійних засобів збереження, обміну й передачі інформації. Рукописи були дорогими, рідкісними, а в епоху безкінечних воєн, міграцій народів, зникнення в пожарищах культур, етносів — і ненадійним засобом збереження інформації. У VI столітті н.е. в історії європейської культури почався період "темних століть".