1.2.1 Класифікація і зовнішній вигляд метеоритів

Як уже зазначалось, метеорити бувають залізні (сидерити) і камяні (аероліти). Існує ще проміжний клас залізокамяних метеоритів (сидероліти), які падають значно рідше (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Співвідношення різних типів метеоритів серед падінь і знахідок ( без врахування знахідок в Антарктиді)

До класу залізних належать метеорити, які складаються повністю зі сплаву заліза з нікелем. Камяні метеорити на зламі дуже часто нагадують шматки земних гірських порід. Частіше всього вони мають попільно-сірий колір. Однак зрідка падають метеорити, які мають темний і навіть чорний колір всередині, а ще рідше світлі, майже білі всередині. До залізо-камяних належать метеорити, в яких нікелисте залізо складає близько половини маси всього метеорита. Воно розсіяне більш або менш крупними включеннями по всій масі метеорита, або ж утворює цілісну сітку, ніби губку.

Основною ознакою метеоритів є кора плавлення, яка утворюється в результаті руху метеорита в земній атмосфері. Вона представляє собою затверділий тонкий підплавлений шар речовин метеорита і, подібно до тонкої шкаралупи, з усіх сторін вкриває метеорит, якщо звичайно він не розбився або не розколовся при падінні. Особливо добре видна кора плавлення на камяних метеоритах. Зазвичай вона має чорний колір і матову поверхню, товщина кори плавлення незначна і досягає лише 1-2 мм. Деякі метеорити бувають покриті чорною, виблискуючою , ніби покритою лаком корою зі зморшкуватою структурою. Дуже рідко падають метеорити, вкриті напівпрозорою корою, крізь яку просвічується внутрішній вміст метеорита.

На залізних або залізокамяних метеоритах помітити кору важче. Місцями на метеоритах спостерігаються ділянки, де кора майже відсутня, вона ще в повітрі злущилась і видно лише білий блискучий метал - нікелисте залізо.

Зазвичай метеорити мають неправильну, уламкову форму. При цьому кидається в очі загальна згладженість і сплавленість виступаючих частин метеорита; гострих кутів або ребер на них майже не спостерігається, але нерідко метеорити мають і округлу форму і навіть майже правильну конусоподібну, так звану орієнтовану форму, що нагадує головку снаряда. Таку форму, наприклад, має камяний метеорит Каракол, його вага 3 кг, впав в 1840 р. 9 травня, а також метеорит Репєєв Хутор, що впав 1933 року 8 серпня в Астраханській області. Бувають метеорити з багатогранною формою, що нагадує величезний кристал. Таким є метеорит Тімохіна, вагою 48,6 кг, впав 1807 року 25 березня в б.Смоленській губернії.

Орієнтована форма метеоритів утворюється в тому випадку, коли метеорит під час руху в земній атмосфері з космічною швидкістю не зазнає подрібнення. Він проходить через всю товщу земної атмосфери, зазнає „обточування” повітрям і , в результаті, набуває орієнтовану (обтічну) форму.

Багатогранні метеорити виникають в результаті подрібнення їх за площинами, так званої, прихованої відокремленості, подібно тому як розколюються земні гірські породи, що дають гладенькі плоскі поверхні.

Характерними ознаками метеоритів є регмагліпти. Це своєрідні ямки на поверхні метеоритів, схожі на вмятинки, що зроблені пальцями в мякій глині; іноді їх називають пєзогліптами. Регмагліпти мають різну форму: округлу, овальну, дуже витягнуту, але частіше всього багатокутну. Їх розміри коливаються від декількох міліметрів до декількох сантиметрів в поперечнику. Однак регмагліпти зустрічаються не на всіх метеоритах.

Метеорити мають найрізноманітніші форми і вагу. Найбільшим цілим метеоритом в світі є залізний метеорит Гоба, знайдений 1920 р. В південно-Західній Африці, де він і лежить до цього часу. Метеорит має форму чотирикутної плити, розмірами 3х3 м і товщиною біля 1 м. Він важить близько 60 т. Початкова вага визначалась близько 90т. Внаслідок тривалого перебування метеорита на відкритому повітрі під впливом процесів окислення значна частина метеорита з поверхні окислилась і перетворилась в іржу.

Другий за розміром - залізний метеорит Кейп-Йорх, знайдений в Гренландії ще 1818 р. Метеорит важить 33,2 т, його форма нагадує голову гігантського ведмедя.

В 1863 р. В Мексиці було знайдено залізний метеорит Бакубіріто, його вага 27 т, а в 1930 р. знайдено метеорит в Африці вагою 26 т.

В Китаї, на щебенюватому плато поблизу гірського хребта арманти, лежить залізний метеорит, відомий ще з ХVІІІ сатоліття. Його вага близько 20 т. Киргизи і казахи називають його Кумис-Тюл, а китайці - Кумиш Хой Ха. Українською це означає срібний верблюд. У місцевих жителів цей метеорит вважається священним. Так, деякі з метеоритів стали обєктами поклоніння: метеорит «Чорний камінь» (Аль-хаджар), вмурований в стіну храму Кааба в Мецці (Саудівська Аравія), і на сьогодні залишається головною святинею мусульман.

В світі відомо ще близько двадцяти великих залізних метеоритів, вагою більше 1 тонни. Однак ні один з них не спостерігався під час падіння. Всі вони, або значна частина з них, впали досить давно, про що свідчить значна окисленість їх поверхні.

Досить великі, вагою тонни і десятки тонн, залізні метеорити впали при випадінні Сіхоте-Алінського метеоритного дощу. При ударі об скелясті породи, вони розкололись на тисячі уламків. Найбільший з них важить біля 500 кг.

Серед камяних метеоритів, таких великих, як залізні, поки не зустрічали. Лонг-Айленд, знайдений в 1891 р. в США, важить 564 кг, як і Сіхоте-Алінський, розколовся на дрібні уламки.

Серед тих, що збереглися - камяний метеорит Парагоулд, впав 17 лютого 1930 р. в США, важить 372 кг; Оханськ - маса 300 кг, впав 30 серпня 1887 р. в колишній Пермській губернії; метеорит Княгиня, вага 293 кг, впав на Закарпатті (Україна) 9 червня 1866 р.; метеорит Кашин, вага 120 кг, впав 27 лютого 1918 р. в колишній Тверській губернії; метеорит Каїнсаз, вага 102 кг, впав 13 вересня 1937 р. в Татарстані.

Із залізокамяних метеоритів відомо більше, є вагою більше 1000 кг, найбільшим серед них є метеорит Хукіта вагою 2 т, знайдений в 1937 р. в Австралії.

Найменші метеорити мають розміри невеличких крупинок і навіть пилинок. Вони осідають на земну поверхню під час випадання метеоритних дощів. Їх можна зібрати за допомогою магніта. Під час випадання метеоритного дощу Каїнсаз, знайдено дрібний метеорит розміром з лісовий горіх, вагою 7,65 г. Ще менші екземпляри, вагою 1-2 г, були знайдені на Алтаї, після падіння метеоритного дощу 22 травня 1904 р., який називається Телеутське Озеро. В Швеції після метеоритного дощу Гесль - 1 січня 1869 р., знайдено метеорит розміром з горошину, вагою 0,07 г.