1.1.3 Метеоритне бомбардування як природне явище

На даний час відомо, що траєкторія боліду поблизу Землі залежить від кута його входження в атмосферу. При кутах ,близьких до вертикальних, він впаде на Землю. При русі по дотичній його траєкторія залишається прямолінійною. При пологих кутах, близько до 17°, болід може повернутись в космос, відскочивши від щільних шарів атмосфери. Але такі падіння відбуваються дуже рідко в середньому 1 раз на 100 років.

Найчастіше під час падіння метеорити розбиваються. Під час польоту в умовах щільної атмосфери метеорит від тертя повітря розігрівається і плавиться його фронтальна поверхня. Розплав миттєво здувається, утворюючи димовий слід метеорного пилу, який складається з мікроскопічних кульок метеоритної речовини. Всередині метеорита зберігається космічний холод, завдяки чому в деяких випадках, зразу ж після падіння невеликого метеориту і застигання кори плавлення, на траві навколо нього осідає іній. Якщо метеорит невеликий, то він може практично повністю розсипатись в атмосфері. Великі метеорити (боліди) під час польоту через атмосферу втрачають лише невелику частину маси.

Під час падіння невеликого метеорита іноді чути лише легкий свист. Так було, коли влітку 1977 року в с. Горлівка на газон впав невеликий (2 кг) метеорит, який при падінні зрізав гілку з дерева.

Падіння - явища завжди раптові і досить часто інформація про них не збирається належним чином.

Одним із найбільш вивчених та ефектних явищ є падіння Сіхоте-Алінського метеорита. 12 лютого 1947 року в 10 год. 36 хв. ясною сонячною погодою вздовж західних відрогів хр. Сіхоте-Алінь з гуркотом пролетів яскравий болід, який залишив позаду себе стовп диму. В селах вздовж його траєкторії відкривались двері, вилітало скло із вікон, обсипалась зі стелі штукатурка, із печей вилітало полумя, тварин охопила паніка.

Вогненна куля, що пролетіла по небу, мала яскравість вольтової дуги, хвіст диму мав червонуватий відтінок. Надвечір на небі залишався широкий слід диму, який поступово розпливався. Під час падіння боліда відбувся потужний вибух, набагато кілометрів навколо застукотіло віконне скло, через 1-2 секунди відбувся ще ряд вибухів. Але меншої сили, а за ними тріск, який нагадував кулеметні постріли. Впродовж декількох хвилин після вибуху було чути гул.

Під час падіння метеорита, крім звукових явищ, відбуваються і світлові. Так після падіння Тунгуського метеорита спостерігалося світіння атмосфери, при якому ввечері можна було читати газету на всіх середніх широтах Євразії.

Під час падіння великих метеоритів виділяється величезна кількість енергії. Так Земля отримує 5,2·1024 Дж/год сонячної енергії за рік, сейсмічна енергія складає в середньому1,0·1019 Дж/год. Вся ця енергія виділяється за рік, тобто за 31,5·106 сек. При утворенні метеоритного кратера земна кора отримує енергію на багато порядків вищу - для кратера діаметром 0,922 км - це 1018 Дж, при діаметрі 28 км - 1022 Дж, при діаметрі 72 км - 1024 Дж. При цьому вся енергія виділяється за тисячні долі секунди або за декілька секунд. Тому енергетичний рівень імпактного процесу не можна порівнювати ні з якими земними геологічними процесами. До речі, не виключено, що вивільнена теплова енергія може акумулюватись у мантії Землі й повертатися через сотні або тисячі років назад на Землю, що може суттєво впливати на її клімат.