2.1 Амплітуди коливань на кривих блиску нових зірок

Значення амплітуд класичних нових найчастіше за все лежать в інтервалі 11-12 зіркових величин, у повторних нових амплітуди менші 10 зіркових величин. Однак данні викривлені у сторону малих амплітуд, так як дві треті усіх нових у мінімумі блиску не спостерігалися.

Таблиця 2.1 Амплітуди коливань нових зірок за Пейн-Гапошкіною

У таблиці 2.1 наведений розподіл амплітуд коливань блиску серед тих нових зірок, що спостерігалися у мінімумі блиску згідно до Пейн-Гапошкіної

Таблиці Пейн-Гапшкиної (1957, 1977) містять час спалаху, видимі величини у максимумі та мінімумі блиску, галактичні координати. Через коротку тривалість події дуже рідко вдається дійсно охопити спостереженнями сам максимум. Але все ж таки з дуже регулярного ходу кривої блиску у першій частині спуску можна з впевненістю оцінити значення максимальної величини. Список, облікований тим же автором (1958), містить 81 обєкт з відносно добрими спостереженнями.

Середня абсолютна величина нових у максимумі блиску приймається рівною -7,6^m; вона, звісно залежить від точності вимірювання відстаней. Окрім звичайних, тобто астрометричних та астрофізичних методів вимірювання відстаней, можна назвати ще два, дуже важливих для вивчення нових. Один з них полягає у тому, що швидкість розширення скинутої газової оболонки можна виміряти, з одного боку, у вигляді променевої швидкості (у км/с), а з іншої сторони, у вигляді приросту діаметру газового диску в кутовій мірі (кутових секунд/рік). Друга можливість повязана зі спостереженням нових у інших зіркових системах. Через свою велику світимість спалахи нових можуть спостерігатися, наприклад, у туманності Андромеди М 31, у спіральних туманностях М 33 та М 81, у Магелланових Хмарах та інших системах, відстань до яких невідома. Окремі значення, отримані різними методами, лежать у інтервалах від -6,7 до -8,2^m; вони можуть бути у якійсь мірі викривлені селекцією.

Дюрбек (1981) приводить список кривих блиску, абсолютних величин та відстаней для галактичних нових. Він знайшов, що середня абсолютна величина у максимумі блиску до повільних нових становить -6,4^m, для швидких нових -9,4^m. Різниця амплітуд між швидкими та повільними новими статистично впевнено не встановлена. Спочатку здається несподіваним, що і Берто й Пейн-Гапошкіна отримали найбільші амплітуди для обєктів з найбільшим видимим блиском. Зі зменшенням амплітуди падає й видимий максимальний блиск. Пейн-Гапошкіна пропонує три можливих пояснення, але діло, вірогідно, у тривіальному ефекті селекції. А точніше, у нової зі слабкою видимою величиною неможливо встановити наявність великої амплітуди, так як такі зірки у мінімумі блиску дуже слабкі навіть для великих інструментів. Припустимо, нова має у максимумі блиску видиму величину, рівною 8^m. При амплітуді у 15 зіркових величин нова буде близько 23-ої величини у мінімумі блиску. Архіпова й Мустель (1975) зібрали інформацію про фотометричні спостереження нових у різних спектральних областях [5].