1.1 Історія спостереження нових та наднових зірок

Китайські та японські трактати свідчать про те, що на небі час від часу раптово зявлялися зірки виключно великої яскравості. Вони швидко збільшували яскравість, а потім повільно, впродовж декількох місяців згасали й переставали бути видимими. Поблизу максимуму блиску ці зірки було видно навіть удень. У 1572 р. та у 1604 р. такі спалахи спостерігалися видатними астрономами Тихо Браге та Йоганном Кеплером відповідно.

У давнину та у середньовіччя явище спалаху нової зірки вважалося чимось надзвичайним. У наш час воно стало звичайним завдяки систематичному фотографуванню зоряного неба.