Чорні діри: Парадокс Всесвіту

реферат

2.1 Історія відкриття чорної діри

Дізналися про чорні діри завдяки спостереженню за іншими космічними тілами, які пришвидшували свій рух, а потім взагалі зникали. Поставало питання: Що спричиняє таку поведінку? І тоді вчені поглиблено зайнялись цією аномалією. До чорних дір дійшли не відразу. А навіть коли дійшли, то вважали їх міфом. Почали розбирати еволюцію зірки. Протозоря, червоний гігант, сверхнова зоря і нейтронна зоря (або пульсар).

Передумови відкриття чорних дір починаються з теорії гравітації Ньютона. Гравітаційне поле діє на все: важкі, легкі часточки і навіть світло. З цього факту і починається ланцюжок теорій та передбачень, які приводять вчених до висновку - чорні діри існують. Відомий автор пятитомної роботи «Трактат про небесну механіку» Пєр-Симон Лаплас допустив думку про існування невидимих зірок.

Саму історію уявлень про чорні діри можна поділити на три періоди. Початок першого періоду повязаний з опублікованою в 1784 році роботою Джона Мічелла. У ній він розповів про концепцію масивного тіла, гравітаційне тяжіння якого настільки велике, що швидкість, необхідна для подолання цього тяжіння (тобто друга космічна швидкість), повинна дорівнювати або перевищувати швидкість світла.

Другий період почався разом з розвитком загальної теорії відносності, стаціонарне рішення рівнянь якої було отримано Карлом Шварцшильдом в 1915 році. Дві найважливіші риси, властиві чорним дірам в моделі Шварцшильда - це наявність горизонту подій (він за визначенням є у будь-якої чорної діри) і сингулярності, що відокремлена цим горизонтом від решти Всесвіту.

Публікація в 1975 році роботи Стівена Хокінга, в якій він запропонував ідею про випромінювання чорних дір, згадану у вступі, починає третій період. Межа між другим і третім періодами досить умовна, оскільки не відразу стали зрозумілі всі наслідки відкриття Хокінга. Їх вивчення триває і досі.

Делись добром ;)